Герої не вмирають, вони назавжди залишаються з нами, у нашій пам'яті, у наших серцях!

Дрич Руслан Михайлович

Народився 8 квітня 1989 року. У 2004 році закінчив 9 класів Шелестівської загальноосвітньої школи. Вступив до Люботинського професійного ліцею залізничного транспорту. Отримав спеціальність помічника машиніста тепловоза та електровоза. Потім навчався у Харківському автомобільно-дорожньому технікумі на факультеті правознавства.
Руслан Дрич був великим патріотом, тому не зміг залишатися осторонь бурхливих подій. 27 лютого 2022 року Руслан разом із рідним братом Дмитром пішов захищати свою Батьківщину добровольцем. Він був зарахований до 92 десантно-штурмової бригади імені отамана Івана Сірка, стрільцем, помічником гранатометника 1-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону військової частини А0501. Руслан Дрич обороняв Харківську область, потім перебував у гарячих точках Донецької та Луганської областей.
Під час виконання бойового завдання 16 листопада 2022 року у селі Новоселівка Луганської області Руслан Дрич загинув від ворожої кулі. Нестерпний біль, жахлива втрата... Завжди веселий, щирий, енергійний та завзятий, сміливий, відважний. Таким він і залишиться у спогадах рідних, друзів та односельців.
Указом Президента України №202 від 07 квітня 2023 року РУслан Михайлович Дрич був нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно)
Вічна пам'ять герою!

Завгородній Володимир Іванович

Народився 28 квітня 1975 року. Закінчивши 9 класів Шелестівської загальноосвітньої школи у 1990 році, працював на радіозаводі «Протон» с. Шелестове. У 1993 р. був призваний до лав Збройних Сил України. Строкову службу проходив у військово-навчальному центрі «Десна» та Дніпропетровській області. Після закінчення військової служби повернувся у рідне село, де продовжив свою трудову діяльність. У 2015-2016 роках був мобілізований до лав ЗСУ в зону проведення АТО. Службу проходив у Луганській області в десантно-штурмовій бригаді. За вірність народу України, патріотизм, виявлену мужність, самовідданість, високий професіоналізм, проявлений під час виконання спеціальних завдань в ході антитерористичної операції, нагороджений грамотами, медаллю «Захиснику Вітчизни», відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».
30 березня 2022 Володимир Завгородній був мобілізований та зарахований до 2-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти військової частини А7288 на посаду кулеметника. Був вірний обов'язку і присязі, користувався авторитетом і повагою як серед офіцерів так і серед солдат. За майже 9 місяців війни пройшов багато запеклих боїв, знайшов справжніх друзів-побратимів, проявив себе мужнім, вольовим, сміливим солдатом. Загинув захисник 21 грудня 2022 року поблизу селища Дружба Донецької області під час виконання бойового завдання від важких поранень.
Указом Президента України №553 від 3 вересня 2023 року Завгороднього Володимира Івановича нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).
Вічна пам'ять герою!

Осипенко Олександр Михайлович

Народився 4 жовтня 1972 року в с. Шелестове. У 1989 році закінчив 11 класів Шелестівської ЗОШ. Навчався у ХІМЕСГ ім. Василенка, отримав спеціальність інженер-механік. Протягом 1990-1992 рр. служив у Збройних Силах України.
Після російського вторгнення в Україну Олександр Осипенко пішов на фронт добровольцем. 30 березня 2022 року був мобілізований та зарахований до 3-ї стрілецької роти військової частини А7288. Олександру було присвоєно звання старшого сержанта по матеріальному забезпеченню та питань логістики. Був вірний обов'язку і присязі, користувався авторитетом і повагою як серед офіцерів так і серед солдат. Нагороджений грамотами за відмінне виконання службових обов'язків, за вірність Українському народу, за мужність та активну моральну позицію.
16 грудня 2022 року під час переміщення підрозділу на нові позиції на території населеного пункту Дружба Донецької області попали під мінометний обстріл. Відважний захисник помер від важких поранень.
Указом Президента України №553 від 3 вересня 2023 року Осипенка Олександра Михайловича нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).
Вічна пам'ять герою!

Дудаєв Андрій Михайлович

Народився 14 грудня 1996 року. У 2012 році закінчив 9 класів Шелестівської ЗОШ. Вступив до ХВПУБ № 25 м. Харкова. Отримав спеціальність маляр-штукатур, лицювальник-плиточник. Проходив військову службу у лавах Збройних Сил України у Дніпропетровській та Харківській областях. Вже на другий день повномасштабного вторгнення російської федерації Андрій пішов захищати свою Батьківщину добровольцем. Він був зарахований до 92 десантно-штурмової бригади імені отамана Івана Сірка, стрільцем, помічником гранатометника 2-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону військової частини А0501.
4 червня 2022 року, виконуючи військовий обов'язок на території села Петрівка Харківської області, під час обстрілу Андрій отримав смертельне поранення. Обірвалося молоде життя... Андрій був завжди веселий і життєрадісний, привітний та доброзичливий, ніжний і люблячий син. Був закоханий у життя і милу дівчину, мріяв одружитися. Мав багато друзів, був завжди готовий прийти на допомогу, виручити в будь-якій ситуації. Здобув мирну професію будівельника, а став воїном. Скільки мрій залишилось невтілених, справ не завершених... Андрій залишив добру пам'ять про себе.
Указом Президента України №798 від 23 листопада 2022 року А.М. Дудаєв нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеню (посмертно)
Вічна пам'ять герою!

Литвиненко Юрій Юрійович

Народився 28 вересня 1979 року в с. Пащенівка Краснокутського району (зараз Богодухівський) Харківської області. Коли йому було 3 роки, загинув батько і сім'я переїхала до Харкова. Протягом 1991 року Юрій навчався у Шелестівській ЗОШ. Закінчив загальноосвітню школу I-III ступеня №63 м. Харкова. Протягом 1996-2001 рр. навчався на юридичному факультеті Харківського національного університету імені Г. Сковороди, який закінчив з відзнакою. З 2004 по 2007 рр. навчався на економічному факультеті того ж вузу, здобув ступінь магістра. 2001-2002 рр. служив у Збройних Силах України. Трудову діяльність розпочав у службі безпеки "Кредитпромбанку". Під час нестабільної ситуації в країні, загрозі територіальної цілісності та суверенітету Литвиненко Ю.Ю. попросив призвати його на фронт. 13 березня 2015 року відбув до місця призначення у 17 батальйон 57 бригади у м. Дзержинськ Донецької області. на посаду помічника комбату з правових питань, мав звання лейтенант юстиції. Підчас виконання чергового бойового завдання 16 грудня 2015 року потрапив під обстріл, внаслідок контузії стався обширний інфаркт, але Юрій боровся за життя ще 4 години 45 хвилин. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі указом Президента України нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
21 березня 2017 року відкрито пам'ятну дошку Юрію Литвиненку у фоє Шелестівського ліцею.
Вічна пам'ять герою!